Музей Київської ГЕС

Війна триває… Пошукові загони продовжують знаходити солдат, які і досі вважаються невідомими. Їх останки – в далеких лісах, наспіх прикопані в окопах чи воронках. Лише у декого збереглися медальйони-смертники. На меморіалі героям Лютізького плацдарму у Нових Петрівцях відбулося урочисте препоховання загиблих бійців.

З першими весняними днями пошуковий загін Музею слідопитів при часописі «Музеї України», спільно з командою групи «Дніпро-Україна» Сергія Распашонка, досліджували місця боїв Лютізького плацдарму у Вишгородському районі. Були поповнені експозиції трьох музеїв. Знайшли останки 43 солдат. Вдалося встановити прізвище одного бійця – киянина.

Останки перевезли до Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Після відповідних процедур, директор музею Іван Петрович Вікован, за підтримки Вишгородської РДА і райради, Новопетрівського сільського Голови Радіона Старенького, організував урочисте перепоховання.

Приїхали родичі загиблого – донька, онук, пошуковці, прийшли селяни.

Відбувся короткий мітинг-реквієм.

Виступили ветерани, Голова Вишгородської райради Олександр Носаль.

Сільський Голова Нових Петрівців Р.Старенький вручив почесні відзнаки пошуковцям. Приємно, що нагородили директора Музею слідопитів, депутата сільради, полковника козацтва Володимира Даниленка!

Володимир Васильович керує пошуковою групою журналістів-слідопитів. Разом з ним на розкопках побували представники чи не всіх провідних ЗМІ України. Журналісти стали свідками віднайдення останків 5 солдат…

Особлива подяка кореспонденту телеканалу Інтер Руслану Ярмолюку! Вперше потрапивши до Музею слідопитів, на розкопки, він буквально захворів пошуком. Придбав металодетектор, досліджує місця боїв у різних регіонах… Нещодавно, Руслан особисто знайшов невідомого солдата, якого поховали на меморіалі.

У Музею слідопитів, Нацмузею «Битва за Київ у 1943 році», дякуючи Р.Ярмолюку встановилися  дружні стосунки з каналом Інтер. Приємно, що у нас побували провідні журналісти телекомпанії, реально допомагають селу, музеям…

Цього разу приїхала розумна і чарівна Ірина Романова з оператором Олексієм Стеченко. Зняли урочистості. Побували у Нацзаповіднику. Заїхали до Музею слідопитів… Сюжет вже пройшов в ефірі «Подробиць», доступний на сайті каналу. Чекаємо кореспондентів Інтера і на наступних наших заходах!

На меморіалі поховали і бійця, вбитого німецькою міною під Сухолуччям. Ймовірно, той солдат був у штрафбаті… Його випадково знайшов мій син Ростик. Відкопав хвостовик міни. Знайшли воронку. Поруч окоп. Гільзи на бруствері. І кістка пальця. В.Даниленко і член пошукового загону Музею слідопитів Василь Рожко, почали досліджувати щупом. Останки були на дні окопу. Осколками чоловіку відірвало руки… Тепер знайшов останній спокій у Нових Петрівцях… Того разу з нами була телегрупа Ігоря Меделяна з Першого Національного…

Під Гутою Межигірською, М.К.Петров спільно з журналістами, знайшов у воронці останки трьох солдат, теж вбитих міною. І вони спочили з миром після молитви…

Скоро ми плануємо знову виїхати в ліси з журналістами і пошуковцями…

Потрібно популяризувати діяльність пошукової групи «Дніпро-Україна»!

-Наші хлопці знайшли останки 181 бійця! – говорить керівник Сергій Распашонок, - Вдалося встановити імена 12 солдат. Ми створили Музей військової археології, що працює в Києві, на Костьольній,15, офіс 1. Приходьте! Побачите унікальні речі! У нас діє 4 регіональні групи. Працюють професійні водолази на Дніпрі і Чорному морі.

Ми постараємося розповісти про цих людей більш детально.

Взагалі, про ентузіастів-пошуковців треба більше писати. Ті, хто приходить і залишається в пошуковому русі, стають справжніми фанатами. Працюють для душі, не цікавлячись ні нагородами, ні якимись дивідендами. Це як релігія…

Наступне перепоховання – у листопаді…

Душі 43 загиблих солдат упокоїлись з миром…

Відійшли у вічний спокій.

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», президент Музею слідопитів